top of page

Сторінка  практичного психолога

"АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ПЕРЕДДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ПЕРЕБУВАННЯ В ДНЗ"

unnamed.png

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка.

Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта

є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий

садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і

стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму,

що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння

відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені,

вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені,

більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу,

відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
Виокремлюють такі ступені адаптації:
· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:
· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
· Наблизити домашній режим до садкового;
· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:
· Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
· Не залишати дитину на цілий день у групі;
· Гуляти на майданчику після відвідування садка;
· Давати із собою улюблені іграшки;
· Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
· Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
· Зустрічати дитину з посмішкою;
· Розповідати якомога більше позитивного про садок;
· Підтримувати самостійність дитини вдома.

Як підготувати дитину до школи?

                                                                                                                               Малюк підріс, і найперші батьківські                                                                                                                                                 хвилювання змінюють нові ситуації, що                                                                                                                                                 спричиняють тривогу й розгубленість молодих                                                                                                                                   мам і тат. Минулися безсонні ночі, пелюшки,                                                                                                                                       вередування й перші зубки. На порядку денному —                                                                                                                           питання про шкільну пору, що наближається. Як                                                                                                                               тільки малюк дорослішає і досягає п’яти-                                                                                                                                               шестирічного віку, більшість батьків хвилюють                                                                                                                                 питання: «Як підготувати дорогоцінне чадо до                                                                                                                                     школи?», «Чи потрібно відвідувати додаткові                                                                                                                                       заняття перед походом у перший клас?», «Що                                                                                                                                       взагалі дитина повинна знати про школу, щоб                                                                                                                                     навчання в ній було радісним?» У всьому цьому                                                                                                                                 нам і необхідно буде послідовно розібратися.

                                                                                                                         

                                                                                                                                 Хочу до школи… Збори до школи починаються,                                                                                                                           звісно, не за місяць і не з магазинних полиць.                                                                                                                                     Збори до школи починаються з народження,                                                                                                                                         принаймні з того моменту, як малюк починає швидко бігати й виявляти незвичайну цікавість до книжок і газет. Батькам надто важливо сформувати в дитини відчуття значущості, важливості й престижності навчання. Зі школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже вона вперше виходить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мету й досягати її, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят — це щось надприродне, що дає незаперечний авторитет дорослому. «Піду працювати, коли виросту»,— вимовляється із подихом, діти часто граються «у роботу». Так чому б не подати дитині її прихід до школи саме як роботу? Дитина пишатиметься собою й прагнутиме не втратити дорогоцінного статусу. Батьки повинні максимально демонструвати свою радість від того, що їхня дитина майже школяр, а головне, що вона гідна ним бути. Так ви визнаєте в недавньому карапузові самостійну особистість, ви ставите його нарівні із собою, і цей лише один крок найкращим чином налаштовує дитину на серйозні здобутки. Вона вас не підведе.

Як не потрібно… Тепер поговоримо про те, яких помилок вільно або мимоволі припускаються батьки на етапі підготовки малят до школи. У першу чергу, не варто лякати школою. Будь-які фрази на зразок: «Таких, як ти, до школи не візьмуть», «Туди беруть тільки гарних дітей» і «У школі побачиш, як складно навчатися, ще назад у садочок попросишся!» не мають жодного виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, відчувати невпевненість. Дитина може злякатися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо її увагу постійно акцентувати на цьому. Ранні підйоми, обов’язкові уроки, страх отримати двійку й виявитися поганим учнем — усе це може остаточно «отруїти» життя школяра, занизивши самооцінку, і навіть знеохотити вчитися. Дуже поширеною помилкою батьків є неправильне налаштування, мотивація. Бажання, щоб їх дитина була відмінником або уявлення про те, що тільки гарні оцінки дійсно відображають знання й успіхи, є вкрай згубним. Це не означає, що не потрібно звертати жодної уваги на оцінки. Головне — не забувати про те, що малюк іде до школи для того, щоб здобувати знання. І ще одне правило: жодного грошового або іншого матеріального еквівалента за оцінки. Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочувати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так вона зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це добре. Але в ідеалі заохочення повинне мати теж пізнавальний характер. Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга. Саме ж заохочення повинне подаватися природно, без особливої прив’язки до оцінок або поведінки на минулому тижні. Дитина добре працювала в садочку або початковій школі, досягла нових результатів, чогось нового навчилася — це безумовно приємна подія, у вихідні можна піти родиною в похід, кіно. От приблизно так.

unnamed.jpg

Готовність дитини до школи

Поняття «готовність до школи» і як її можна визначити

самостійно.            

Отже, ваша 6-річна дитина скоро піде в школу. Як хочеться,

щоб вона була успішною, щоб все у неї лагодилося: і з

навчанням, і з однокласниками, так щоб і вчителька любила її

як рідну. Ради цього ми готові на все. Ми учимо малюка

читати, розповідаємо про сонячну систему, рахуємо все, що

тільки можна злічити. Чи досить цього? На жаль, крім

інтелектуальної готовності (уміння читати, рахувати, загальна

обізнаність), готовність до школи включає інші, дуже важливі

характеристики, відсутність яких може дуже ускладнити

життя дитини в школі. Самостійність, адекватна самооцінка,

уміння планувати і контролювати свою діяльність, міцне

фізичне здоров’я, уміння спілкуватися з дітьми і дорослими,

висока пізнавальна активність, переважання навчальних

мотивів над ігровими – ось перелік найважливіших характеристик, від яких залежить, буде дитина успішним в школі чи ні.                                                                                                                                             

Готовність до школи має ряд і інших параметрів. Найважливішим компонентом шкільної готовності психологи вважають мотиваційну готовність, тобто наявність мотивації до навчальної діяльності. При цьому відрізняють зовнішню і внутрішню мотивацію. Якщо запитати дитину, чи хоче вона в школу, то більшість відповість: «Хочу». Але це «хочу» буде різним. Зовнішня мотивація пов’язана із зовнішньою атрибутикою, наприклад, «хочу портфель, як у брата» або «хочу красивий пенал». Внутрішня мотивація пов’язана з безпосереднім бажанням вчитися, знаходити знання.Треба сказати, що в першому класі успішніше вчаться діти із зовнішньою мотивацією, оскільки їх бажання реалізуються, а серйозного навантаження на інтелект поки немає. Ще одним компонентом шкільної готовності є вольова готовність. Це означає уміння дитини діяти по команді, відповідно до встановленого зразка. Дитина повинна уміти слідувати заданим правилам, нехтуючи своїми безпосередніми бажаннями.                                                                                                                    

Важливим компонентом є також комунікативна готовність. По-перше, дитина повинна мати навички взаємодії як з дорослими (вчителями), так і з однолітками. У спілкуванні з дорослими дитина повинна усвідомлювати контекст спілкування і уміти діяти, виходячи з цього контексту. По-друге, дитина повинна достатньо спокійно себе відчувати в умовах конкуренції, адже шкільне життя – це змагання!                                            

Дуже важлива мовна готовність дитини. Дитина повинна уміти спілкуватися в діалозі, уміти ставити питання, відповідати на питання, мати навик переказу.                 

Ще один важливий чинник готовності до школи, про який взагалі чомусь рідко говорять, – це загальний розвиток дитини. Під загальним розвитком розуміється не набір навичок (уміння вважати і писати), а багатство внутрішнього змісту дитини.  Уміння радіти метелику, що пролетів мимо, інтерес до хом’яка в класі, цікавість до того, що написане в книжці – все це складові загального розвитку дитини. Це те, що дитина виносить з сім’ї, і те, що дуже сильно допомагає знайти своє місце в новому шкільному житті. Забезпечити такий розвиток своїй дитині нескладно – треба з ним багато розмовляти, щиро цікавитися його думками, відчуттями, а не тільки тим, чи зробив він уроки і що їв на обід.  

 

                                                У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як вона є, навіть    якщо вона не буде цілковитим відмінником!

CHto-vazhno-kupit-shkol-niku_small.jpeg
bottom of page