Сторінка сестри медичної

IMG-e074c331b64921be4b06ea94c4f79283-V.j

Сестра медична старша

Білокопитова Алла Валеріївна

Консультації для батьків

Загартування

cf9bb3_576695638099420697c825356caf2dd6.

Загартовування - один з ефективніших засобів профілактики захворювань.
Загартовування підвищує стійкість до вірусних і бактеріальних заражень, від простудних захворювань.

Повітря, вода й сонце - головні фактори загартовування. Загартовування не повинне супроводжуватися порушеннями сну, погіршенням апетиту, зниженням працездатності. Тимчасовими протипоказаннями до загартовування є захворювання, що супроводжуються підвищенням температури, приступи бронхіальної астми, ниркові й печінкові коліки, важкі травми, харчові токсикоінфекції. Як тільки захворювання або його загострення ліквідоване, можна приступати до процедур, що гартують, спочатку місцевим, потім загальним. Але не забудьте, що якщо перерва перевищила 14 днів. Усе треба починати спочатку. 1-1,5 хвилини, поступово довівши їх до 1,5-2 годин.

Загартовування треба починати з повітряних ванн. Вранці, удень або ввечері, добре провітривши кімнату (щоб температура повітря була близько 18 градусів), швидко роздягніться на 3 хвилини. Потім щодня збільшуйте тривалість ванн на 5—15 хвилин.

Ефективний спосіб загартовування органів подиху – нічний сон у постійно провітрюваному приміщенні або на свіжому повітрі. Улітку при температурі повітря, не нижче +14 — +18 градусів.

Повітряні ванни можна поєднувати з виконанням домашніх справ.

Через 10-15 днів починайте поєднувати повітряні ванни з місцевим загартовуванням-ходінням босоніж по підлозі протягом 3 хвилин, щодня збільшуючи його тривалість на одну хвилину, довівши її до 1,5-2 години. Дітям спочатку треба ходити по підлозі в тонких шкарпетках і лише потім – босоніж. Після процедури за 2—3 хвилини варто вимити ноги теплою водою (36 —37 градусів), а потім витерти їх. Через 7-10 днів ноги можна не витирати насухо, нехай вони обсихають на повітрі.

ОБТИРАННЯ - своєрідна підготовка до таких найбільш сильних процедур, що гартують, як обливання й душ.

Для першого обтирання температура води повинна бути не нижче 36 —34 градусів. Через кожні три процедури знижуйте її на один - два градуси й доведіть до 12 градусів (якщо ви молоді й практично здорові). Дітям і людям похилого віку досить знизити температуру води до 20 градусів. Обтирання тіла варто проводити в такій же послідовності, як і після повітряних ванн.

Тривалість обтирання в міру зниження температури води потрібно поступово зменшувати з 1,5-2 хвилин до півхвилини.

ОБЛИВАННЯ водою бажано починати влітку. Лійку, глечик, відро наповніть водою, температура якої 36 —34 градуса, і протягом 1,5-2 хвилин послідовно обливайте всі частини тіла, починаючи з голови. Температура води й тривалість процедур регулюються так само, як при обтиранні. Якщо при обливанні з'являється «гусяча шкіра», розітріться злегка рушником або зробіть кілька гімнастичних вправ.

ДУШ - ще більш сильна процедура, що гартує, що поєднує в собі й холодовий і механічний вплив. Але перш ніж приступити до цього виду загартовування, порадьтеся з вашим дільничним лікарем.

Починайте приймати душ теплий (температура води 36 -34) протягом 1,5-2 хвилин, потім так само, як при обтиранні й обливанні, поступово знижуйте температуру води на 1-2 градуси, довівши до 20-12 градусів, а тривалістю-до 0,5-1 хвилини.

Такі обтирання, обливання й душ підвищують стійкість організму до коротких і різких впливів холоду, добре тонізують організм. Тому їх доцільно робити вранці.

Дуже корисні обтирання, обливання й душ у поєднанні з повітряними ваннами. Вони підвищують стійкість організму до слабких, але тривалим холодовим впливам.

З початку травня можна починати приймати сонячні ванни. Під дією ультрафіолетових променів поліпшується обмін речовин і склад крові, підвищується стійкість організму до впливів зовнішнього середовища. Однак сонце - досить сильний фактор, що гартує, тому, приймаючи сонячні ванни, ураховуйте вікові особливості й стан здоров'я. При загостреннях, наприклад, хронічних захворювань, туберкульозі легенів, атеросклерозі, різних новотворах загартовування сонцем протипоказано.

Перед тим як почати приймати сонячну ванну, посидьте кілька хвилин під тентом або під тінистою кроною дерев. Це підготує вас до наступного етапу загартовування, а людям похилого віку і ослабленим замінить сонячну ванну.

Тривалість першої сонячної ванни – ні більше п'яти хвилин. Через кожні два дні можна збільшувати її на п'ять-десять хвилин і довести до одної - двох годин у день, але обов'язково під час таких тривалих ванн треба робити десяти - дванадцятихвилинні перерви на відпочинок у тіні. Улітку кращий час для сонячних ванн від-8 годин до 11, навесні й від 11 до 14 годин.
Починайте прийом сонячних ванн із опромінення спини і у жодному разі не натще і не відразу після їжі, а через годину-півтори.

Гімнастика і загартовування повинні подобатися дитині. Постарайтеся, щоб він сприйняв їх не як щось примусове, неприємне, а займався б радісно і весело. І дуже добре, якщо батьки щоранку разом з дитиною будуть виконувати гімнастичні вправи, додавши їм характер гри.

Правильне фізичне виховання — головний бар'єр проти ГРВІ. Але треба завжди пам'ятати і про міри захисту від інфекції. Оберігайте дитини від контакту із хворими. Намагайтеся не їздити з ним у міському транспорті, особливо в період спалахів цих захворювань, уникайте людних місць. Якщо занедужав хто-небудь зі членів родини, ізолюйте його. Спеціальні дослідження показали, що навіть така проста міра, як ширма, завіска в постелі хворого, більш ніж удвічі знижує ризик зараження навколишніх.

Температура повітря в приміщенні, де перебуває дитина, +20оС — +18оС градусів.

Повітряна ванна - 10-15 хвилин. Дитина рухається, бігає; одягнений у трусики, майку з короткими рукавами, капці на босу ногу або короткі шкарпетки. Частина часу (6-7 хвилин) приділяється на гімнастичні вправи з наведеного комплексу.

Умивання водою, температура якої з +28оС градусів знижується під кінець року загартовування влітку до +18оС, узимку до +20оС. Діти старше двох років миють обличчя, шию, руки до ліктя, старше трьох — верхню частину грудей і руки вище ліктя. Первісна температура води для дітей старше трьох років теж +28оС, а мінімальна влітку +16оС, узимку + 18оС градусів.

Денний сон улітку на свіжому повітрі, узимку — у добре провітреній кімнаті при температурі +16оС — +15оС градусів. Прогулянка два рази на день при температурі до –15оС тривалістю від 1—1,5 години до 2—3 годин. У літню пору сонячні ванни від 5-6 до 8-10 хвилин два-три рази на день; перебування на свіжому повітрі й у тіні необмежено.

Контрастне обливання ніг стіп і нижньої третини гомілок — водою, температура якої +38оС, потім +28оС і знову +38оС градусів (перед денним сном). Улітку можна замінити цю процедуру обливанням ніг після прогулянки з поступовим (кожні 5-7 днів на 1 градус) зниженням температури води з +28оС до +18оС градусів, дітям старше трьох років — до +16оС градусів.
Полоскання рота (діти двох-чотирьох років), горла (діти старше чотирьох років) кип'яченою водою кімнатної температури з додаванням настою ромашки або шавлії два рази з зранку і ввечері. На кожне полоскання використається близько 1/3 склянки води.

Дитячі інфекційні захворювання.

Кір, Краснуха.

Це так звані дитячі хвороби. Правда, хворіти ними можуть і

дорослі, але рідко. Дорослі хворіють звичайно важче, і в них

частіше бувають ускладнення.

І кір, і краснуха викликаються вірусом. Для них характерна

висипка, і хоча батьки часто плутають ці два захворювання, між

ними немає більше нічого спільного.

Після контакту з хворим кір проявляється швидше. І починається

він як сильна застуда: болить голова, з носа тече, болить горло, очі

червоні, температура дуже висока. Краснуха «розгойдується»

довше — 2—3 тижні. І поводиться як несерйозна застуда: ледь-ледь

нежить, ледь-ледь підвищена температура. Тому перше, що

зауважують при краснусі, — висипання. Воно з'являється майже

відразу при прояві хвороби і за кілька годин «охоплює» все тіло,

особливо яскравим може бути на животі й внутрішньому боці рук. Висип — маленькі червоні пухирці, наповнені рідиною. Побачивши таку висипку, лікарі звичайно починають обмацувати в хворого область внизу потилиці. «Ага, лімфатичні вузли збільшені. Краснуха». Висип, як правило, спостерігається протягом 3—5 днів (а іноді тільки одну ніч) і зникає.

Кір набирає силу поступово, довгий час «прикидаючись» застудою. У хворих навіть сильний кашель з'являється. А з внутрішнього боку щік, на слизовій, начебто манна каша чи висівки приклеїлися. Це для лікаря безсумнівна ознака кору — «плями Філатова». Корева висипка—дуже «дисциплінована» —спочатку з'являється лише на обличчі та шиї, на 2-й день — на тулубі, руках і стегнах. На 3-й день обсипає гомілки і стопи, а на обличчі висип блідне.

Цяточки висипки можуть зливатися одна з одною, тоді на тілі з'являються складної форми фігури.

Кір хоча і вивчене захворювання, але дотепер підносить сюрпризи. Щорічно кором занедужує близько 3 млн чоловік. Особливо важко хворіють африканці, як правило, 5 % із усіх хворих помирає.

Проти кору існує вакцина. Іноді досить одного введення цієї вакцини, Щоб у дитини виробилася несприйнятливість до кору. Для того, щоб це перевірити, у дітей беруть кров і визначають наявність спеціальних тілець, відповідальних за імунітет (несприйнятливість). Якщо телець мало — щеплення повторюють.

Від краснухи щеплень не роблять. Хвороба вважається не дуже небезпечною. По-справжньому вона загрожує тільки вагітним жінкам. Якщо в кров матері потрапить збудник хвороби, то ненароджена дитина одержує (через кров же) цей вірус. Надалі в дитини виникають різні каліцтва. Тому вагітним жінкам потрібно уникати контакту з хворими на краснуху.

Епідемічний паротит.

Ось ця хвороба має дуже влучну народну назву — свинка! Хоча, якщо

бути чесним, у неї цілих три назви. По-перше, найбільш звичне —

свинка. По-друге, старе, «бабусине» — завушниця. І, нарешті,

найрозумніше, медичне — паротит. Це захворювання викликає вірус, і

від нього також можна убезпечити себе щепленням.

Епідемічний паротит—запалення привушних слинних залоз. Вірус

поширюється зі слиною хворого при кашлі, чханні чи поцілунку.

Після зараження хвороба проявляється тільки через 2— З тижні:

підвищується температура і болісно роздувається частина обличчя і

шиї нижче вух. Обличчя стає круглим, як у поросяти. Хоча іноді

уражається слинна залоза з одного боку. Тоді свинка виходить кривою.

їсти при паротиті — справжня мука.
Боляче відкривати рот, боляче жувати, боляче ковтати. Тому їдять хворі

одну рідку-рідку кашу.
Збільшення залоз продовжується 5—10 днів, а потім поступово пухлина

зовсім сходить. У підлітків більше 12 років і дорослих хвороба може

викликати серйозне ускладнення — орхіт (запалення яєчок). Це

ускладнення може призвести до безплідності.
Якщо не слухати лікаря, стрибати по квартирі й не пити ліків, можна одержати інше ускладнення — ураження органа слуху, що спричиняє повну глухоту.
Виходить, що паротит—не дуже важка хвороба, але ускладнення її дуже серйозні. Тому краще зробити щеплення і забути про цю недугу.

Вітряна віспа.

Страшну хворобу—віспу—людство перемогло, але подолати вітряну віспу

поки не вдається. Ця хвороба не належить до розряду важких

захворювань. Вітряною її, напевно, називають тому, що вона

поширюється настільки швидко, начебто вітром розноситься. За два дні

до того, як хвороба проявиться «у всій красі», людина, що занедужала,

уже виділяє хвороботворний вірус. Нічого не підозрюючи, оточення

продовжує спілкуватися із зараженим, люди самі стають носіями вірусу і

так само, «по ланцюжку», заражають усіх навколо. Напевно, цим також

пояснюється і стрімкість поширення хвороби.

Чому «вітряна» — начебто б зрозуміло. А чому віспа? Тому що це

захворювання викликає появу на шкірі й слизових висипки, що потім

перетворюється на пухирці. Ці пухирці дуже нагадують ті, що виникають

при натуральній віспі. Але при натуральній віспі вміст пухирців гнійний

і кров'янистий, а при вітряній — це ясно-жовта плазма крові. При цьому

організм не дуже страждає від отрут вірусу. Чим більше пухирців, тим

важче переносить організм хворобу. «Щасливчики» залишаються тільки

із десятком пухирців, але деякі діти бувають буквально всипані ними від

голови до ніг. Пухирці дуже сверблять. Роздирати їх не можна. По-перше,

у ранку неминуче потраплять мікроби. По-друге, на місці здертого

пухирця утвориться невеликий круглий шрам. Щоб зменшити

сверблячку, підсушити пухирці й убити мікроби, що можуть знаходитися

на шкірі, пухирці сильно змазують зеленкою. Оскільки особливого лікування вітряна віспа не передбачає і дітям дозволяють гуляти, то під час епідемії навколо можна побачити безліч дитячих облич, прикрашених зеленкою. Це не означає, звичайно, що хворим дітям можна гуляти зі здоровими. їхня спільна прогулянка, контакти категорично забороняються.

Проти цієї хвороби немає щеплення. Практично всі люди переносять у дитинстві це захворювання. І хоча воно не вважається важким, не слід забувати, що це все-таки хвороба і що хворому потрібен належний режим. Легке захворювання — вітряна віспа — небезпечне своїми ускладненнями."

Скарлатина.

Це захворювання можуть викликати 46 видів стрептококових бактерій.

Багато людей носять деякі з цих видів стрептококів у горлі й носі, проте не

хворіють, але при цьому самі є переносниками захворювання, тобто

заражають навколишніх. Відбувається це при кашлі або чханні.

Прихований період при скарлатині, як правило, триває 7 днів. Потім

розгортається хвороба, що нагадує ангіну: дуже висока температура,

сильно болить горло. Можуть бути блювота, сильна слабість. На другий

день з'являється висипка: дрібні яскраво-червоні цятки. Ніколи не буває

висипки навколо рота і нора, цей білий трикутник відразу впадає в око.

Приблизно тиждень хворий почуває себе дуже погано. Потім температура

знижується до нормальної, і висип починає бліднути. А на 2-й тиждень

хвороби з'являється пластинчасте лущення, особливо помітне на долонях

і підошвах.

У наші дні скарлатина дуже часто проходить у такій легкій формі, що в

дитини може всього лише на декілька днів підвищитися температура.

І тільки коли починається лущення долоньок, усі здогадуються, що мали справу зі скарлатиною. Незважаючи на те, що скарлатина втратила свою небезпечність, ставитися до неї треба дуже серйозно. Це захворювання «любить» давати ускладнення: як правило, страждають серце та нирки.

Коклюш.

Хвороба передається від однієї людини до іншої через кашель. Від

зараження до прояву перших ознак хвороби проходить до 2 тижнів.

Спочатку це просто нездужання з невеликими нежиттю і кашлем.

Поступово кашель підсилюється, діти стають дратівливими й

примхливими. Наприкінці другого тижня кашель починає поєднуватися

зі спазмами. Дитина робить глибокий свистячий вдих, потім йде серія

судорожних кашлевих поштовхів. Число таких циклів під час приступу

може доходити до 15. Іноді наприкінці приступу буває блювота. Під час

приступу дитина збуджена, може метатися, обличчя синюшне, вени шиї розширені, випирають. Язик висувається із рота. Здається, приступ кашлю готовий вивернути дитину навиворіт. І таких приступів на добу може бути від 5 до 50!
Так проходить 3—4 тижні, потім приступи стають рідшими, і нарешті зникають. Хоча «звичайний» кашель може триматися до півроку.
Збудником коклюшу є коротка паличка із закругленими кінцями. Щоб уберегти дітей від її поганого впливу, починаючи з тримісячного віку їм роблять щеплення.